Метро 1
М?ж нормальними повними людей вагонами
В?д станц?? до станц?? деколи ?здять вантажн? вагони.
Порожн? вагони-квартири з кожухами на в?шалках,
З плакатами на ст?нах, з зафарбованими в?кнами.
Вагони-привиди, що не спиняються на станц?ях.
Транзитн? вагони метро, що ?дуть у в?чн?сть.
Саме тому вони й не спиняються на станц?ях,
Хтось уже ?де у них в?д початку.
Тебе ?м не треба, не треба.
Вони ?дуть у сво? метропол?тенн? м?ста,
Туди, поза час ? прост?р,
Туди, де зак?нчуються рельси.
Там зак?нчуються нав?ть рельси к?льцево? л?н??,
Що, як в?домо, н?коли не зак?нчуються.
Можна ?хати до сво?? станц?? так довго, як соб? схочеш.
Х?ба ти н?коли не мр?яв ?хати
До наступно? станц?? ц?лий день?
А вноч? можна йти тунелем,
Переступаючи через власн? ноги.
Можна йти до св?тла в к?нц? тунелю.
На мо?й к?льцев?й дванадцять св?тел.
? можна в?рити, що горобц?,
Як? випадково сюди залет?ли,
Все ж вил?тають на поверхню
Хоча б на к?нець життя.16.01.06
Метро 2
У цьому красивому ? великому метро,
(Яке мен? снилося в дитинств?,
Карта якого чомусь стояла м?ж склами
У мо?й книжков?й полиц? ще задовго до того,
Як я змогла нею скористатися,
Я просто знайшла цю застар?лу на сьогодн? карту
? поставила за скло,
Вс? ц? роки вона дивилася на мене, ? ось я тут)
У цьому метро бували вибухи.
Коли вперше по?деш до станц?? Автозаводська,
Хтось розкаже тоб?: ось,
Отут його п?д?рвали, це сталося прямо на цьому м?сц?.
Сам зна?ш, як розказуються так? ?стор??,
Це найперше, що м?г би тоб? пов?дати ?нший.
Под?литися страхом значить багато в?ддати.
Ти зможеш усе чудово соб? уявити.
Подивися, ус? ц? люди так само ?хали у справах.
Х?ба ти не бачиш, як вони зникли прямо тут,
? зараз, про?жджаючи цим маршрутом,
Намага?шся не дивитися за в?кна у п?тьму.
А пот?м зважу?шся
? довго дивишся на сво? в?дображення,
Просто соб? в оч?.
Пот?м наста? станц?я Автозаводська.
Ти рад??ш.
Рад??ш, н?би досяг св?тла в к?нц? тунелю.
Ти не пов?риш, але так ? ?.25.09.06
Марнота
Розпач прийшов до мене п?сля об?ду.
Маю на уваз? не after lunch, п?сля ?ж?,
а п?сляоб?дню пору дня,
коли л?хтар? б?ля пафосних багатоповерх?вок
вже горять, хоча надвор? ще св?тло.
? щось говорить тоб?,
що вони ? не вимикалися,
н?би й справд? живеш у велик?й арктичн?й ноч?
десь на самому ?? початку.
Отож, м?й п?сляоб?дн?й розпач
прийшов до мене точно за граф?ком,
в?н приходить щодня,
тобто щоп?сляоб?ду.
Саме тод? я пригадую,
що знову забула сходити зранку в басейн.
Десь п?д четверту я твердо вир?шую
зробити це завтра
?
розпач
мина?.25.09.06
Червону руту не шукай вечорами
А я ? не знала, що в США
Мали м?сце вс? ц? перипет?? навколо аборт?в,
? що ч?тка позиц?я у цьому питанн?
Там залежить в?д парт??, яку любиш.
Не те, щоб я була за аборти чи проти.
Мабуть я проти, але не треба мене повчати.
Мабуть кожен з нас або кожна з нас
? одночасно випробуваним ? випробуванням,
Але ти можеш помилятися,
Нав?ть коли все робиш правильно.
Тоб? сняться ненароджен? брати ? друз?.
Прочува?ш в соб? д?тей, та не можеш ?х пол?чити.
А ?нод? почува?шся
Порожньою пляшкою з листом усередин?.
Пливеш соб? по брудному морю,
А в тоб? лист у майбутн?, що в?н писав.
? доки вс? кажуть тоб?: змирися,
Повна пляшка до лист?в не придатна,
Повна пляшка потоне у мор?,
Сенс повно? пляшки в ?? спорожненн?,
Ти не одпов?да?ш н?чого, ти ?х ?гнору?ш.
Дивишся кр?зь них ? н?чого ?м не говориш.
Можеш тепер ц?лий день говорити з собою,
Бо розмови з собою нарешт? набули сенсу.
А коли ти народиш - цей сенс тебе покине.
Р?чки чомусь не впадають сам? в себе.15.10.06
В?ддатися
Ти взяв у долоню
Пальц? мо?? ноги.
Знаю сама, ти н?коли не попросиш мо?? руки.
Але, може, ти захочеш взяти мою ногу?
? що одказати тоб? на це?
Х?ба пов?дати, що моя нога без мене
Вже не буде така тепла,
Вже не буде мо?ю,
А стане просто соб? нога.
Волосся з н?гтями ще ростимуть.
Але нав?що вона тоб?? Нав?що?
Добре, в?зьми мою ногу.
Нав?ть не знаю, чи змогла б я
В?ддати тоб? всю себе. Х?ба частину.
Головне ж бо в любов? до тебе
Себе не втратити, тобто голову.12.06.2006
То було справжн? кохання
А хто ж тод?, якщо не ти,
Чия шк?ра темн?ша в?д мо??,
Ти, яку зустр?чав на сходах,
Про кого думав щоразу, ти не пов?риш,
Як бачив на б?лбордах каву.
Ти давно минула.
Озираюся на тебе через голови.
Ввижа?шся мен? р?дко.
Майже не плутаю ?нших з тобою.
Тепер т?льки спиною до мене
Показу?шся у натовп? за мить до того,
Як двер? вагону
Змушують мене здригатися.14.06.06
Зайве
Ти четверта людина, як?й я про себе розказую зайве.
Те, що сталося з тими трьома - нец?каво.
Вони жив?, ?нше сам навигадуй.
Божев?лля, струси м?зк?в, поразки, зради, втеч?,
В принцип?, можеш нав?ть ?х повбивати.
Якщо тоб? треба мо? минуле -
Вигадай щось про тих двох.
А тим часом послухай,
Я буваю негарна,
П?д матрацом я ховаю дитяч? малюнки
В?д сво?х подруг ? в?д привид?в.
Я люблю зм?нювати часов? пояси у моб?льному.
У ньому ? функц?я "Прим?тки", куди я пишу щоденника.
Один запис вм?щу? 175 символ?в.
У мене вже 196 запис?в.
Можеш перемножити, отрима?ш силу-силенну символ?в.
У мене нема? д?тей, але будуть.
Я вже снюся соб? кругла, як кавун.
Я об?ймаю св?й великий жив?т.
В?н твердий ? шк?ра на ньому красива.
Я вчуся варити каву. Прати.
Вчуся робити це одночасно.
Я багато не приховую в?д тебе.
Усе, що я хочу тоб? розказати,
Але забуваю, не зника?.
П?зн?ше ц? речення виринають мен?, як поплавки,
? л?тають перед головою, як оси.
Часом вони пишуться у телефонн? прим?тки.
Я пробую розпов?дати ?х ?ншим - не допомага?.
? я боюся, що тоб? н?де, н?де в?д них не под?тися.
Не сховатися в?д них. Не втекти. Не уникнути ?х.
Боюся, що ти приречений на них.
А воно тоб? треба?12.09.06
?? см?ття
?? см?ття, не можна сказати:
О, що то було за см?ття!
То було звичайне соб? см?ття,
Сказати б, одноман?тне.
Найчаст?ше вона викидала
Газети ? сво? волосся,
Пост?йно т? сам? повир?зуван? газети
? однакове довге не надто добре волосся.
Ще вона часто викидала хл?б,
Цв?лий ? черствий хл?б.
Н?хто у цьому дом?, здавалося, не ?в хл?ба,
Але хтось пост?йно його купував.
Забобонн? грузини перед тим як викинути хл?б
Ц?лують його.
Тод? це вже н?би не гр?х - викинути хл?б.
У Киргиз??, якщо тебе-наречену вкрадуть,
? ти захочеш втекти з дому твого крад?я,
Ти не зможеш, бо м?ж тобою ? порогом
Впаде мати крад?я, або покладуть хл?б.
Не зможеш же ти переступити через хл?б?
Через стару ж?нку?
Зможу, дума?ш ти, нехай ?дуть наф?г.
Але тод? краще зроби це до ноч?,
Бо переночувавши у дом? чолов?ка,
На ранок автоматично вважатимешся його дружиною,
Хоч ти ? просид?ла усю н?ч у кутку, ридаючи,
Втечеш зранку - не поважатимуть,
Хоча ? через хл?б - теж не поважатимуть.
Одна ф?гня, коротше.
Киргиз матиме тебе майже без вар?ант?в.
Тво? полиц? завалюватиме газетами,
На п?длоз? утвориться ковдра твого волосся.
Звий з нього гн?здечко у ц?й глинян?й хат?.
У цьому аул?. У цьому скляному палац?.
А як тут щодо см?тт?проводу?
? чи виносять вони взагал? см?ття?
Певно, вони закопують сво? см?ття в землю
Разом з впертими д?вчатами, волоссям ? газетами,
Гори яких виростають на ранок
Довкола ?хн?х захололих т?л.14.03.06
Муза
З? мною можна все. Все!
Т?льки не можна до мене торкатися.
Мен? боляче в?д кожного доторку.
Я мильна бульбашка.
Я порцеляна.
Я ?нф?кована.
Я уявна.
А так - можеш дозволити соб? все.
Т?льки не торкайся до мене.
Ти ж не хочеш мене скривдити?
Ти не можеш хот?ти мене скривдити.12.01.06
З мене пре
Ще трохи, ? я писатиму ?х на ст?нах кухн?,
На полях книг, на об'явах б?ля п?д'?зду.
На них перетворилися мо? щоденники,
Мо? конспекти, мо? sms'и.
Якщо ?х не записувати,
Вони течуть за в?нця струмками,
Заповнюючи помешкання,
Зат?каючи до квартир сус?д?в знизу,
Переливаючись через ванни,
Пов?льно набираючись у к?нотеатри,
Де в них тонуть т?, хто заснув п?д час сеансу...
? вс? келихи, чу?ш, ус? до одного келихи
Наповнен? ними! Чу?ш, мен? нема? з чого пити,
Чу?ш, а мен? треба ?нод? пити,
А для цього потр?бн? келихи!
? я питаю себе, невже нав?ть в?рш? -
Це т?льки р?зновид нев?дправлених лист?в до тебе?
Як це сталося, що я
Перетворилася на нев?дправлений лист до тебе?13.01.06
НАТО
Тепер, коли моя сус?дка
По гуртожицьк?й к?мнат?,
Яку звати так само,
Як П?вн?чн-Атлантичний альянс,
Яка мен? в м?ру набридла,
Яку я в м?ру любила, тепер,
Коли вона полет?ла
?сти сво? аджарськ? хачапур?
? купувати мен? майку
?з написом "ЧЕЧЕН ВЕЧЕН", тепер
Я веду спостереження за собою.
Я випрала ?? рукавиц?, замочен? у ванн?й.
Полежала на ?? л?жку, знову заправила покривало.
Я зняла, а пот?м знову пов?сила ?? фотограф?ю.
Поскладала ? сховала до шафи ?? рушники.
Мабуть люди, з якими я б?льше не поряд,
Так само легко мене в?дпустили.
Так само швидко звикли до мо?? в?дсутност?.
Я добре знаю, що вона в?дчу?, коли повернеться,
Зауваживши звичн? реч? на незвичних м?сцях.
Це трохи схоже на зата?ний док?р,
Зовс?м трошки - на страх смерт?.
Дал? вона швидко порозклада? все на сво? м?сця,
Наповнить к?мнату собою ? сво?ми
Невипадковими,
Ретельно п?д?браними др?бничками
? зрад??.
? я теж зрад?ю.13.01.06
Що мен? треба?
Н?, мен? таки щось в?д тебе потр?бно.
?накше нав?що б я так
Швидко йшла повз заповнен?
Порожнечею зали оч?кування,
А пот?м нервово шукала
У сумц? щось несутт?ве,
Не знаю, чому пригадане.
Нав?що б я думала
Про вкрай неважлив? реч?,
А сама нав?ть незчулася,
Як вийшла на чуж?й станц??.
? вже йду, йду, а навколо
Жодних знайомих очей.
? н?хто мене не бачить,
На мене дивлячись.
Н?би я певна у всьому на св?т?,
Знаю точно, що зранку принесуть пошту,
А над дверима в метро гр?тимуться голуби.
Знаю, що св?т щохвилини спиня?ться
За нашими спинами,
Але ми спинами н?коли бачити не навчимося.
Я знаю, що п?слязавтра прийде весна,
Але на не? вже н?хто
Не чекатиме так, як сьогодн? чекають.
Знаю, що найб?льш? в?дстан? в наших головах,
? вони н?якими л?таками не долаються.
Знаю, що коли ти йдеш вулицею,
Ти трима?ш руки в кишенях.
М?льйони людей тримають руки у м?льйонах кишень,
? це жодним чином ?х не характеризу?.
Але попри це мен? зда?ться,
Що я знаю про тебе все.
Я не знаю т?льки одного,
Що я хочу в?д тебе,
Коли ставлю на б?лому тл? думок
Чорну цятку згадки,
А пот?м н?як не можу ?? позбутися26.03.2005
Подв?йне задоволення
Думати про двох чолов?к?в одразу,
Звичайно, можливо.
Зачинати про одного, провадити про ?ншого.
Це як стрибати ?з л?жка на л?жко
(Маються на уваз? не два яруси одного двухярусного л?жка).
Любиш лежати на двох л?жках,
Частину т?ла лишаючи т?льки для себе.
Часом стомлю?шся дивитися двома очима.
Б?гти з одного к?нця коридору в ?нший.
Оч? заплющити, але кожним
Бачити ?ншого.
Одного вдихати, ?ншого - видихати.
Дал? - вагатися, як на одному берез? двох р?к.
А пот?м купатися в обох перем?нно,
Не встигнувши висушити волосся.
Засинати з одним, прокидатися з ?ншим.
А ув? сн? - йти стежкою,
Утвореною в?д сяйва двох м?сяц?в,
Небесного ? в?конного.
Часом чу?ш, як кожен з них трима? тебе за руку.
?нод? одночасно н?жно ц?лують тво? вуха.25.10.2005
Як знайти чолов?ка?
А ще краще - сид?ти
П?д чолов?чим туалетом на лавц?
? виглядати свого чолов?ка,
? знати, що в?н не прийде,
Або прийде,
Т?льки
Не спиниться б?ля тебе.
У нього велика мета.
Це нер?внозначний виб?р.
До нього не можна примушувати.
А поки його нема?
Збери сво? реч?,
Щоб встигнути зникнути,
Доки в?н в?дливатиме з думкою про тебе,
Бо ти не пробача?ш зрад.27.10.2005
Балет 2000
Ти кинув м?ж ?ншим
погляд на м?й тональний крем.
На мить задовгий,
як для тако? др?бниц?.
"Той самий тональний крем, - подумав ти, - знову в?н".
Може, це його запах
приваблю? тебе в ж?нках?
Може, це така особлива приманка,
на яку завжди ловишся, принаймн? вдруге?
? ти ще не бачив жодно?, щоб узагал? без якихось фарб на обличч?,
н?би вони хот?ли щось в?д тебе сховати.
Ну так, м?й тональний крем,
"Балет 2000" - аплодисменти.
Найкращий тональний крем у св?т?.
Виб?р радянських ж?нок ? укра?нських студенток.
Коли у вибор? чолов?к?в ? крем?в ми сходимося,
втрапляючи у як?сь сп?льн? соц?альн? групи,
чи не зда?ться тоб?, що у нас надто багато сп?льного?
Н?би ми - уособлення одн??? мегаж?нки,
що коха? свого мегачолов?ка - тебе.
? в?н завжди ?? вп?зна?
за запахом ?? тоналки.22.06.2005
Час зм?н
Коли ти в?дчу?ш, що прийшов час
щось у тво?му житт? зм?нити -
зм?ни моб?льного оператора!
? ти побачиш, яким бува? життя!
Взявши пакет перший, матимеш дешев? дзв?нки за кордон.
? спробу?ш ото тод? не дзвонити за кордон
всього по 3 рубл? за хвилину!
Для пакету другого треба мати двох друз?в.
Спробуй-но тод? не знайти м?н?мум двох друз?в,
коли ж всього по 7 цент?в!
Все, що тоб? в житт? треба - це зм?нити моб?льного оператора.18.07.05
Багатосер?йний сер?ал
В?зьми бутерброди.
?нод? може з?гр?ти
? щойнов?дпрасована б?лизна.
Зна?ш, вона трима? тепло
Ще хвилин десять.
Якби ж це було востанн?.
А так я в?дчуваю
Двадцять стол?ть позаду,
Коли все було точн?с?нько так само.
Я знаю, що робити.
Я знаю, що буде дал?.
Я бачу двадцять покол?нь попереду.
Ти б?льше не прийдеш.
Двадцять тисяч г?ркот у рот?.
Це не в мо?му стил?.
Я сильна ? поф?г?стична.
Якби не т? двадцять стор?ч,
Я би ? не скривилася.
Я би провадила дал?
Вдумливе слухання пле?ра,
Якби не т? двадцять покол?нь попереду.8. 08. 2005
У тво?му ча? щось плава?
Може, так не було,
Але я пам'ятаю.
Може, хочеш забути,
Але я не забуду.
Може, це був не ти,
Але я на пороз?
Твого дому, дзвоню
В тво? двер? вже вкотре.
Ти п?дходиш до в?чка,
Але я не ?сную.
Я була ? сплила
Теч??ю облич.
Не знаходиш мене
В формулярах думок,
Не згада?ш мене,
Як забутий рядок.
Тоб? хочеться плакати
В?д перемог над собою.
В?д кожного лету з в?кна.
Тоб? в?риться в те,
Що мене не було,
Що була ? сплила
Теч??ю облич.
Сон на згадку, ? чай,
? кол?на п?д ст?л,
? ледь чутний дзв?нок
У тво?й голов?.
Я прийшла, милий м?й,
З теч??ю облич,
Приплила, прибула
? влилася в тв?й чай.
В ньому оч? - не пий ?х,
Вони не мо?.
Що за щастя, щоранку
Пити оч? сво??13.12.2002
Ти знала
Ти все бачила.
В?н важко дихав, в?н дивився.
Пот?м п?д?йшов ? сказав: "Б?льше не можу".
Коли в?н зн?ма? твою блузку, нетерпляче ц?лу?,
Коли в?н б?льше не здатний читати тв?й погляд,
Ти по краплин? його втрача?ш, втрача?ш щохвилини.
В?н тече через тебе, як через л?йку.
А за в?кном пливуть баптистськ? церкви,
Зелен? будинки ? заводи.
Там н?коли не було вас.
Там н?коли вас не буде.
А пот?м ти довго тамуватимеш бажання
Попливти тими р?чками, що лишилися за в?кном,
Вийти по хл?б ? не повернутися,
С?сти на к?льцеву ? не виходити з вагону н?коли.
Його стегно торка?ться до твого.
От ? все, ви зрослися стегнами.24.04.06
Słucham
Мокрий плащ - це д?агноз, це стиль життя.
Це пос?б прийняти у себе воду з чужого неба.
Я можу багато сказати
Цим людям попутн?м, яких я бачу востанн?,
Але я не кажу н?чого.
Я люблю ц? чуж? м?ста ? цвинтар?,
Та житиму без них дал?, бо житиму з ними.
Люблю тво? рудуват? неголен? щоки,
Пиво на тво?х губах, твою поламану парасолю.
Коли тоб? дзвонять, ти кажеш "Алоха",
В?дверта?шся до в?кна ? посм?ха?шся.
Але я н?коли не дзвонитиму тоб?, чу?ш?
Н?коли тоб? не дзвонитиму.
? ти н?коли не скажеш мен? "Алоха".30.04.06
1
? неважливо, як? машини ?хатимуть через пр?рву твого в?кна, ? що бачитимеш ти у в?дображенн? очей покинутих тобою ж?нок, якою б не була ця без?менна журба, вона сильн?ша в?д подиху трави, ? жодного слова не можна пропустити повз запаморочене вином ? ?м'ям тво?м горло, бо сн?ги пливуть до в?дстаней навперейми, ? не т?льки св?тло йтиме тоб? долонею врозс?ч, а й ти сам переч?патимешся через в?дкрит? шухляди чужих очей, т?льки б тебе у споко? залишили ? дали долежати цю п'янку травневу н?ч на пляж? життя викинутою рибою, що задиха?ться в?д любов?, а сама дума?, що то ?й лишилася т?льки хвилина щастя, насправд? ж ? ?? вже нема?
25.02.2005
2
т?льки б ти не знав н?чого г?ршого в?д дощових патьок?в на сходах життя, бо нав?ть зима, якою б довгою вона не була у цьому м?ст? в?чно? зими, нав?ть вона плаче по п?двалах ? переходах, розтопту?ться стежками ? зника? м?жрядк?в брудними сн?говими кучугурами, ти йдеш повз в?тер, бо у тебе вибору нема?, як ?ти повз в?тер, житт?вий в?тер, у якому ?нод? так холодно, що шк?ра рук зап?ка?ться в?д сумн?в?в, ? н?чого не знайти серед сотень зимових облич, окр?м криги, що н?коли не тане
5.03.2005
3
бодай сльозу залиш мен? на шаф? забуття, лиши мен? на згадку щось, до чого не торкався, залиш мен? сво? ?м'я, ? мить мовчання, ? зимний веч?р, ? т?нь за шафою, ? подих у вухо, ? застиглу в очах безвих?дь, ? там само - в?дблиск розпачу, ? ще - метелика, що тр?почеться у грудях, може, це св?тло з'явля?ться у тоб?, а може, це ти захвор?в на щось невил?ковне, а може, нема? м?ж цим р?зниц?, але тод? ти вже н?коли не д?зна?шся, чи л?хтар? розбиваються в?д в?тру, а чи згасають в?д самотност?, чи це л?хтарники ?х вимикають ранками, щоб ?м не було так нестерпно бачити ц? холодн?-холодн?, байдуж?-байдуж?, прозор?-прозор? ? завжди так? однаков? св?танки
24.03.05
4
тож заспокоймося на цьому, кожному сво?: мен? - в?чно рад?ти сво?му рятунку у цих в?дстанях, що мене в?д тебе ховають, як сн?ги, як гардини, у як? я так люблю закутуватися, приростаючи до в?кна, де ти н?коли не з'явишся, а тоб?, що тоб?? - забути мене, дивуючись, куди зника? в?тер, ледь ов?явши чоло, просто переста? у тво?му св?т? ?снувати, що тоб?? - шукати дал?, дал?, дал?, куштувати на смак, на дотик, п?дбирати розм?р, м?ряти, не взявши, брати, полишаючи дол?, хот?ти, мати, не хот?ти, а дал? - ти сам не зна?ш, зв?дки ж знати мен?, що ти робитимеш п?сля мене, яко? не було, п?сля н?чого
16.04.05
Я все чекаю, що мен? буде знак,
Тод? я заведу нового зошита
? почну писати щоденника нового кохання.
Згодом дам його почитати,
Загублю у парку або спалю якось уноч?,
Ридаючи ? чуючись щасливою.
? все це буде щиро.
От т?льки щоденники я пишу нев?домою мовою,
У цьому к?нц? св?ту незрозум?лою.
Хто захоче розгадувати мо? ??рогл?фи,
Нав?ть якщо знайде ?х на лавочц? в парку?7. 08.04
Це вже було, це вже було,
Стояла н?ч,
Ти раптом в?дчула оч?,
Що дивляться у в?кно,
На плеч?, ноги,
На волосся,
Оч?, оч?,
М?льйони очей тебе бачили,
Але ти не дивувалася,
Ти вже давно здогадувалася,
Що сидиш в телев?зор?.30.05.04
Льв?в. За п'ятнадцять дев'ята. Весна.
Сонце в?дчиба?ться у брук?вц?
? сл?пить оч?.
М?сто у ранковому туман?.
Крамниц? зачинено.
По церквах служби.
Люди заходять ? виходять.
Дн?пропетровськ. Без десяти с?м.
Б?жу з б?лизною в л?карню.
Весна. Бомж? на лавочц? читають газети.
Шелестять. Переповнена маршрутка.
Стояче м?сце.
Храм. Палац ?л?ча. Каштани.
У р?зних м?сцях у р?зний час все по-р?зному.
Що сп?льного?
Я? Ранок? Весна?
Н?, н?чого сп?льного.28.04.04
Ти не надивишся на сходи ескалатора,
Що народжуються прямо на очах.
Доганятимеш натовп,
Н?би бо?шся йти окремо.
Готова передавати за про?зд,
Вираховуючи решту.
? при цьому не здогадуюичсь,
Що якщо ти в одному м?сц?,
Тебе автоматично нема? в ?ншому.
? якби ти була зараз де-?нде,
Може, не пекло б так у горл?.
? ця нав'язлива думка
Не виринала б поплавком у голов?.
Тебе нема? там.
Отже, люди там живуть без тебе,
Може, тебе забули.
Его?стично зморщишся.
Задума?шся.
За в?кном нев?дом?
?дуть кудись у сво?х машинах.
Скажу тоб?: заспокойся,
В?н ? не згадував тебе н?коли.26.11.04
Сто?ш, загорнута в сво? пов?ки.
Дивишся сни в?дкритими очима.
? тоб? так тепло, як бува?
Лише перед народженням,
А ще, може, п?сля лист?в,
Яких вже й не спод?валася.23.02.05
А стара ти, чи мала, це залежить,
З якого чолов?ка на тебе глянути.
Розчулена д?вчина чита? сво? щоденники,
Приречен? лише ?? очам в?дкриватися.
? навщо ?й хтось сторонн?й?
Хто так незбагненно чому хоче
До ?? холодних пальц?в торкнутися,
Стримуючи подих б?ля ?? вуха,
? б?льше - н?чого. В?риш? Б?льше - н?чого.
Отож бо й воно, що не в?риш,
А тихо дивишся у стелю ? чека?ш десято?,
Щоб знову послухати, як твоя подруга
День провела,
? яка вона сьогодн? була см?лива,
Хоча тоб? завжди було байдуже до тво?х подруг,
Як? з тебе увагу сотали,
Забираючи тво? оч? соб? до кишен? ? т?шачись,
Що так нестримно вони у кишен? пульсують,
Перед собою когось незнаного маючи.
Полюючи у соб? на незм?нн?сть,
Яку ти не пева, що мала б,
Якби не в?кна дзеркальн?
У ц?й тимчасов?й квартир?,
Ти будеш довго вноч? не спати,
Боячись дихнути ? водночас ф?зично в?дчуваючи,
Що в?н дума? про тебе,
? що те щось, що перекочуються до тебе в горло,
Як тепле газоване молоко - то те,
Що в?н тоб? сьогодн? подарував,
Не говорячи жодного слова,
Просто дихаючи ?з думкою про тебе,
? ти не см??ш того краму
Шматочок загубити, шукаючи м?сце
У сво?х засм?чених шухлядках,
Де вже не т?льки жаби квакають,
А й порожньо так,
Що пил збира?ться по кутках ? сохне дол?вка,
Потр?скуючись з бок?в,
? школа у ту неперспективну шухлядку
Кидати його, зачиняти його.
А може, це так, чергова спроба
Повернутися до дерева,
На якому птахи для тебе звили колиску.
А ти все чомусь одна туди приходиш.
? нема? тоб? чого туди покласти,
Кр?м гойдати опале листя.23.02.2005
Ти поклич мене за тобою
Йти вузькою дорогою.
Бо навколо широк? дороги,
? люди йдуть через голову мен?.
Ступають на кол?на, на жив?т
? не пом?чають.
Мабуть, скам'ян?ло мо? серце,
Мабуть, оч? мо? - с?рий гран?т.
Мабуть, сльози мо? - крапл? дощу по ньому.
Йдеш вузькою дорогою.
Зна?ш, нею н?хто назад не верта?.
Лише далеко самотня постать,
А може, дерево на горизонт?.
Може, зв?дти нема дор?г,
А ? лише в?чна дорога туди,
?нод? така довга,
Що ста? к?льцями пекла?
Ход?мо вузькою дорогою.
Та дорога ледве пом?тна.
Я думала, то л?н?я горизонту.25.10.2004
Коли ти зника?ш, сонце обп?ка?
Мо? плеч? розгубленн?стю.
? я чекаю тебе щовечора за рогом будинку,
Н?би яблуко, що впало на землю
? з м?сця не зрешить,
Поки не згни?, або поки його
Не заберуть в кишеню теплими руками.
Не носиш рукавиць, а так холодно
Що на шрк?р? рук зап?каються сумн?ви.
? н?хто того зрозум?ти не може,
Чи справд? це ти щойно впав ?з сонця?
Чи просто пил великого м?ста
Так затемнив тво? оч??21.02.2005
Якщо ти не захочеш,
Н?чого не буде, не б?йся.
? що з того, що ти част?ше не хочеш,
Тому част?ше н?чого не бува?.
(- Якби ти не змушувала себе прокидатися...
- Ну що ти, м?льйони ж людей це роблять)
? як пережити цю кризу хот?ння, деф?цит хот?ння?
Цю невил?ковну хворобу нехот?ння,
Що була би зломила тебе ще вчора,
Але тоб? так закорт?ло морозива,
Що ти ледве не збожевол?ла.26.02.2005
Я тебе не чекаю ? н?защо не схочу
Заносити до тво?? к?мнати
Кригу з?м'ятих простирадел
? безм?рну тривогу
Вчорашньо? схованост?.
За плечима янгола так лоскотно
? н?чого б?льше нема? на св?т?,
В?д зливи сл?в,
Що так неприродньо лежали
На кухонному стол? осуду.
Т?льки б мен? бути там, б?ля тебе,
Слухати через двер? тво? кроки
Порожн?ми к?мнатами безсл?в'я.
Т?льки б дочекатися, колит ти вкотре
В?дкри?ш двер? ? п?деш
Вулицями пересторог,
Так мене ? не пом?тивши,
Бо мене нема.
Бо я вже розтанула в?д тепла,
Що ду? кр?зь щ?лини твого дому.
? стекла водою
На ?рунт, з якого ростуть кв?ти
Б?ля твого дому.27.02.2005
Серед м?льйон?в сл?в, тобою сказаних, подуманих, написаних, п?д?браних, тобою сформульованих, поримованих, виправданих, вистражданих, мимох?дних, сам?тн?х, безд?тних, вражаючих, зникаючих, р?знокольорових, р?зноформатних, часом злих, часом розбещених, часом розтрощених, роз?рваних, розлитих по комун?кац?йних путях. Серед м?льйон?в тво?х ? привласнених тобою сл?в я не можу знайти твого справжнього ?мен?, н?би ти ?конописець, що не ставить ?мен? п?д роботою, або в тебе ст?льки ?мен, що ти не пам'ята?ш справжнього.
14.03.2005
А раптом, в?дкинувши вс? умовност?, вс? ц? перепони, меж?, зас?ки в?дкривши, заперечивши вс? ц? упередженост?, дружин ? д?тей, друз?в, золот? в?зит?вниц? ? поп?льниц? з чорно? глини, поламавши ст?ни з дуже як?сною пал?туркою, випершись на вс? на св?т? мури, не?снуючого Берл?нського, Великого Китайського, реставрованого Кремл?вського, запльованого м?л?цейського, здобувши за доблесть, за горд?сть, за забудькуват?сть, за вдавання ? самовдоволення ус? медал?, грамоти, парол?, ключ? в?д скринь ? потайних к?мнат ?, залишивши усе це одного разу за дверима голови, подумати, уявити, порм?яти, посн?ти - а раптом?
А раптом?
Я щаслива тим сво?м раптом, сво?м якщо, сво?м знаком питання, сво?ю посм?шкою, затамовиним подихом, закритими очима, сво?ми субл?мац?ями, сво?ю дитинною думкою.
Я знаю, ?дина умовн?сть з перерахованих - це я.
Я знаю. Але яке мен? д?ло?6.05.05.
?з неба сн?г сипле на асфальт.
Дивлюся п?д ноги.
Мен? до болю хочеться,
Щоб на черевиках розв'язалися шнурки.
Це мо? найб?льше бажання.
Я тремчу в?д цього бажання.
Я чекаю, молюся про це.
Але на мо?х черевиках блискавка.
Там н?коли не було шнурк?в.
? вони н?коли не розв'яжуться.
? тому мен? сумно.
А може, не т?льки тому.20.12.2002
Ти сидишу двор? ? году?ш птах?в.
У вашому двор? так чисто.
Щоранку коре?ць вим?та? листя.
Ос?нн? листя з р?дко? трави.
Листя пада?. В?н мете.
Ти розкида?ш пшоно.
Голуби зл?таються до тебе
? ти чу?шся знаряддям Бога,
Що году? ? малих пташок.
Не спи серед дерев'яних дитячих веж.
Люди йдуть вервечкою по стежц?.
? ти б?льше н?коли ?х не побачиш.
До тебе зл?таються все нов? голуби,
Бо ти н?коли старих не вп?зна?ш.
У тво?му двор? заметена трава,
? тоб? це зда?ться природн?м.
Просто люди все йдуть ? йдуть - без запятой
Повз твою лавочку-цетру-св?ту - без точки
? н?коли не повертаються.
Або ти ?х б?льше не вп?зна?ш.10.10.2004
Люди - тиха лавина звук?в.
Люди - море сн?г?в закутих.
Люди - л?н?? споважн?л?,
Люди - спогади поб?л?л?.
Люди, люди, забудьте, будьте
В?чним паводком, в?чним натовпом.
Тим, в?д чого шукаю л?ки,
Сенсом план?в мо?х великих.
Тиша зм?сту.
? зам?сть зм?сту
Карусел? облич, трамва?,
Повн? душ, лаб?ринти л?н?й
На долонях. Йдуть повз мене,
Не пом?чають.
Подивившись в м?й б?к, не бачуть.
? не плачуть, що проминули
Л?хтарника мовчазного.16.02.2005
Ма?ш для рим нов? мелод??
Незнайомих, вперше чутих ?мен.
Навколо говорять чужою мовою.
? ти закоху?шся по-трохи
У це м?сто теплих квартир,
Переповнених книгарень,
Черг у муз??,
М?ста з обличчям старого рель?фу
Лева п?д склеп?нням в?кна.
Ти вже зна?ш, як тут бува? класно.
Розчиня?шся у л?хтарному св?тл?.
? тонеш у цих переходах.
? не можеш ?х не любити,
За те, що вони частина твого життя.
Так склалося.
Чомусь хочеться вибачатися.15.12.2004
Мен? по правд? не треба б?льше,
Н?ж в мене ?.
Мати б?льше, н?ж маю, значить померти.
? коли ти хочеш мен? дати б?льше,
Знай, куди приведуть тво? нам?ри.
Добр? нам?ри дати мен?
Щось б?льше, н?ж я.
Б?льше, н?ж сяга? мо? око.
Б?льше, н?ж мен? сниться.
Б?льше, н?ж зав?конне небо.
Б?льше, б?льше за мо? т?ло.
Це наповню? мою к?мнату
? обл?плю? ст?ни у кутах.
Це - шпалери в мо?му мозку.
Це не лиша? мен? м?сця у власному т?л?.
Це вже так близько, що я
Почуваюся всередин? мушл?.
Всередин? гор?ха. На дня моря.
В куточку к?мнати. Ти сидиш на диван?.
Мен? багато тебе.1.10.2005
Пожовкла кукурудза.
Пров?дниця раху? вголос
Розр?знену б?лизну,
Несв?жу, як ?? волосся.
Нас лишилися одиниц?
У цьому п'яному вагон?.
Ми зника?мо невблаганно.
Ми йдем, не озираючись.
Пробач мен?, ну пробач мен?.
Я вже тебе забула.
Пробач мен?, вибач мен?.
Хто ти? Хто ти така?26.08.2005
Коли прийде п'яний трамвай,
що хита?ться невпопад
? аж св?титься в?д любов?,
я виходжу гуляти на рельси,
там збира?ться клуб самовбивць,
що сидять ц?лий веч?р на рельсах
? чекають трамвая-мес?ю.
Що завадить дивитися всл?д,
коли ти вже б?льше не прийдеш?
Шмаття р?зано? п?тьми
потойб?чним цвяхом пролистаю.
Де ти? З ким ти? Пляшки лежать,
як пор?зан? трупи сорому,
що душа ?х уже покинула
через те, що набридло ?й.
Де ти? З ким ти? Коли стою
така св?жа ? заворожена
я на к?нчику сигарети,
яку ти в?джбурнеш п?д стовп,
коли я стою несутт?ва,
неп?двладна хвилям людським
серед натовпу, як серед моря
косматих гол?в ? очей.
Оч?, голови переплутались,
закотились у каб?нети.
Не почула, бо переплутала
двер? й прост?нки. З ким ти? Де ти?
Ти не зрадиш сво?м дорогам,
хоч як голосно не гукай20-22.09.2003
Коли закипить вода в батареях,
зна?ш, як це бува?,
коли за в?кном мружить оч?
пов?тря, повне води,
ти п?деш за т?лом, як робиш завжди,
коли воно наполяга?.
З? св?тлом сво?м зачинися в?д дощу
у тепл?й квартир? душ?.
Коли в?дл?та? ?з гамором дах,
? муха летить, як птах,
ти зна?ш, що буде у нас життя,
як д?амантовий рай.
Сниться багата крилата н?ч,
яка не була одна.
Нав?ть, якби ти св?тив всю н?ч,
ти мусиш лягати спати_4.11.2003
Якщо ти захвор??ш на хворобу душ?_
Прийдуть л?кар?. Не б?йся мене.
Я нав?ть не сон. Якщо я п?ду,
Ти не чутимеш б?льше н?чи?х голос?в,
Кр?м власного крику.
Якщо я п?ду, роби все, що хочеш,
Падай на стелю, читай на в?кн?
Поему зими, знайди с?рники,
Спали вс? на св?т? без?менн? з?рки,
Пали сво? оч?, сво? слова,
Яких ти не скажеш мен? все одно.
Я п?шла вже давно,
А ти все говориш.
Говориш з? мною
? чу?ш м?й голос31.12.2003
Не розхитуйте воду в мен?.
Що я, ну що я можу?
Можу в?дключити голову,
Злити з не? через оч? всю воду
? в?дставити в сторону.15.01.06
Кожен день ма? досить сво?? турботи.
А сьогодня турбот маю б?льше, н?ж можу
Тримати у думц?. Тому зомл?ваю.
Не може вм?стити усе це сьогодн?.
Полежу до завтра.20.03.2005
Край Раю блукаю, питаю тебе.
Не знаю, чому так? чорн? ст?ни.
Не знаю, чому обгор?л? спини.
? крилами згра? зм?тають поп?л.
? серед диму опалих крил
Навколо Раю веду пунктир.
Тебе нема? в тво?му Раю.29.01.2003
Кудись посп?шають люди.
Може, втопитися, доки
Р?чка не замерзла,
Або просто йдуть на роботу.23.10.2003
Нав?що це веч?рн? сяйво?
Якщо завтра ти п?деш за обр?й,
Тебе проковтнуть горизонти.
Нав?що ти дивишся
На це веч?рн? сяйво,
Якщо вже завтра
Ти його не згада?ш?27.08.04
Не св?ти б?льше у темряву.
На потягах горять л?хтар?.
Не св?ти б?льше у темряву.
Там н?кого нема?.
Вс? по?хали у повних вагонах.
Ти. Р?вчаки. Протяги.
Не забудь себе п?д ц??ю стелею.
Десь там ? св?тло.
Воно умчало до сус?дн?х станц?й.
Не в?р мен?. Не в?р мен?.
Десь там у норах б'ються серця.
Досить цього знаття,
Щоб вже н?коли ?х не лишити.
Хто ти? Хто ти? Хто ти?
Я л?хтар.
Я л?хтар на першому вагон?.10.10.04